Про гарну людину

Про гарну людину

-Доброго дня, а я до вас із Лубен!

-Доброго дня! Проходьте, проходьте  у бібліотеку. Бібліотека – це моя душа.

Саме так розпочалася зустріч із жінкою, про яку багато чула, але
ніколи не спілкувалася.

Наталія Григорівна Шабля майже тридцять років працює бібліотекарем у
Мгарській сільській бібліотеці.

Мгарський сільський клуб, розташований у чудовому, живописному місці,
на узвишші, потребує сьогодні капітального ремонту.

Саме в ньому сьогодні розташовується бібліотека, кожен куточок якої
дбайливо оформлений Наталією Григорівною, по справжньому затишний,
душевний, ніби промовляє до відвідувача.

Наталія Григорівна, бібліотекар першої категорії Мгарської сільської
бібліотеки, бережно, з любов’ю  до рідного краю, збирає, упорядковує і
подає на широкий загал історичні моменти свого села. Як відомо,  наша
історія – це життя та вчинки людей, наших земляків.

Головний герой її розповіді Федір Терентійович Шокало -
старшина у відставці, повний кавалер орденів Солдатської слави (1944,
1945, 1946 рр.) за бойові заслуги у Другій Світовій війні
нагороджений також орденом Вітчизняної війни II ст., медаллю «За
відвагу».
Селянський син, у 1926 році закінчив 4 класи Мгарської початкової
школи. Працював на різних роботах у місцевому колгоспі та на
селекційно-дослідній станції. В 1936 р. призваний до РСЧА. Після
демобілізації працював у міліції. Пережив нацистську окупацію. В
жовтні 1943 р. мобілізований польовим військкоматом. Воював
артилеристом у складі 1230-го стрілецького полку 370-ї стрілецької
дивізії 69-ї армії. За кілька днів до Перемоги був тяжко поранений і
після лікування в госпіталі в липні 1945 р. повернувся в рідне село,
де працював колгоспником до виходу на пенсію.

Федір Терентійович був надзвичайно скромним при житті, не дивлячись на
те, що був одним із 2672 –х воїнів, нагороджених трьома орденами Слави
за весь період Другої світової війни, в радянські часи - це почесне
звання прирівнювалося до звання Героя Радянського Союзу. Він не
користувався жодними преференціями, на які давали право такі високі
нагороди, бо вважав свій ратний подвиг звичайною солдатською працею.

Про гарну людину, фото-1

На стенді «Біль і слава України», який виготовила Наталія Григорівна –
портрети  і короткі біографії всіх воїнів, наших земляків, які поклали
свої молоді життя за наш з вами спокій вже у сьогоднішній війні.

Про гарну людину, фото-2

Активно тут діє і дитячий клуб за інтересами «Дивосвіт + Я», створений
Наталією Григорівною. Сільські діти постійно збираються у бібліотеці,
виготовляють до свят тематичні аплікації, малюють, читають.

В 2013 році  Мгарська сільська бібліотека  брала учать  в проекті
«Жити і пам’ятати». До книги спогадів «Історії обпалені війною»
увійшли спогади трьох жінок – остарбайтерів,  які проживали на
території Мгарської сільської ради.

      Тоді було проведено історичну годину «Коли історія оживає», в
рамках роботи дитячого клубу за інтересом «Дивосвіт + Я».

       Юні читачі завітали до садиби Ганни Миколаївни Бойко, яка
поділилася своїми спогадами.

У бібліотеці досить часто проводяться суспільно важливі заходи.

Наталія Григорівна - невтомний пошуковець, не один рік збирає матеріали
з історії Мгаря, унікальні фотографії  та документи, що розповідають
про історію села, дбайливо оформлені у стенди, з якими може ознайомитись
кожен відвідувач бібліотеки.

 Вона поділилася цікавими легендами та переказами, що пов’язані з
краєм, познайомила з історією написання повісті «Лісничиха»
відомого українського письменника Олеся Донченка. Розповіла про долі
лісників, які мешкали в урочищі Мгарська дача та стали прототипами
героїв художнього твору.

Віднайшла вона й жінку, жительку села Мгар, яка стала прототипом
«Лісничихи» з  однойменної  повісті.

Треба  віддали шану її неспокійній  вдачі, ця «мгарська чарівниця»,
бібліотекар, краєзнавець, ще й  талановита поетеса.

 Збірка її віршів називається «Чаклунка лісова».

А ще Наталя Григорівна організувала послугу книгоношення « Домашній абонемент»

Літературу вона розносить по домівках селян, із «кравчучкою»
загруженою книгами, дістається і до села Лука, де вже давно відсутня
бібліотека.

«Для пенсіонерів і людей, які не можуть самотужки дістатися до
книгозбірні, це неабияке полегшення – зимою, за вікном мороз, на
дорогах ожеледиця, вийти на вулицю ризикують не всі. Та і влітку
стареньким іноді важко подолати довгу дорогу, а є люди зовсім прикуті
до ліжка і єдиною втіхою для таких є книга.

І хоча іноді складно, ще жоден читач не залишився без улюбленої книги.

Літературу читачі замовляють телефоном чи під час відвідин, я додаю до
списку ще кілька книг на власний вибір, досконало вивчивши смаки
читачів.

Вони з нетерпінням чекають коли я прийду, щоб хоч поговорити, почути
слова підтримки, які через життєві обставини сказати більше нікому.

Вони дуже привітні, завжди раді», - розповідає Наталія Шабля.

  Трепетно і ніжно, хвилююче і щемно  Наталя Григорівна старалась
розповісти якнайбільше про цікаві епізоди із життя рідного села.
Душа її по справжньому залюблена у рідний край.

 Я вслухалася у розповідь мгарянки і  згадувала своє босоноге
дитинство, яке пройшло у цьому селі, на вигоні біля Сули. Часточка
Мгаря назавжди залишилася у моєму серці, та часточка, яку так ніжно
плекає у своїй душі  Наталія Шабля.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі