Сезон вірусних хвороб – як вберегтися

Саме у розпалі період захворювань на гострі вірусні хвороби, як
вберегтися і що потрібно знати, коли вже застуда «звалила з ніг».

Грип – гостра вірусна хвороба людини з крапельним механізмом передачі
збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням. Характеризується
ураженням дихальних шляхів, вираженою інтоксикацією, гарячкою і
помірними катаральними явищами.

Грип та інші гострі респіраторні хвороби (ГРХ) є найпоширенішими
хворобами людини. За даними ВООЗ, на них щороку хворіє кожний третій
житель планети, на їх долю припадає 75% усіх інфекційних захворювань,
а в роки епідемії – до 90%. Грип та інші ГРХ посідають перше місце
серед причин тимчасової непрацездатності. Етіологічним чинником ГРХ
можуть бути понад 200 різних РНК- і ДНК-вірусів, а також інші
мікроорганізми. За етіологією можна виділити 5 основних нозологічних
форм: грип, парагрип, респіраторно- синтидіальна, риновірусна,
аденовірусна хвороби.

Етіологія. Збудник грипу – пнемотропний вірус, що містить РНК. Залежно
від антигенної будови, розрізняють три типи вірусу: А, В і С.
Перехресний імунітет вони не спричинюють.

Віруси грипу мало стійкі в довкіллі, швидко гинуть при нагріванні, під
впливом сонячного проміння, дезінфекційних розчинів, довше зберігають
життєздатність при низьких температурах.

Епідеміологія. Джерелом збудника є людина: здорова особа, наприкінці
інкубаційного періоду, хворий протягом усього періоду захворювання (у
середньому 5-7 діб) і реконвалесцент (в окремих осіб вірус може
зберігатись до 14-15 діб).

Передача збудника здійснюється через повітря що дає змогу вірусу грипу
швидко розповсюдитись у континентальному і навіть глобальному
масштабі, якщо немає колективного імунітету.

Грип уражає всі вікові групи людей і має сезонність. Максимальна
захворюваність припадає на зимову пору. Щорічно хворіє від 10 до 25%
населення, а під час великих спалахів – 50% і більше.

Патогенез. Вірус грипу з вдихуваним повітря потрапляє на слизову
оболонку верхніх дихальних шляхів і проникає в циліндричний епітелій,
де інтенсивно розмножується. Це зумовлює руйнування і злущення
епітелію. Віруси проникають у лімфатичні капіляри і далі в кровоносне
русло.

Грип “відкриває двері” вторинній мікрофлорі, що часто призводить до
запалення легень, додаткових порожнин носа, середнього вуха, ниркових
мисок тощо. Розвивається також імунодефіцитний стан організму,
внаслідок чого активізуються супровідні хронічні захворювання
-туберкульоз, ревматизм, нефрит.

Тривалість імунітету залежить від типу вірусу. Після грипу,
спричиненого вірусом типу А, він зберігається не більше 2 років, типу
В – до 3-4 років, а після типу С – протягом усього наступного життя.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від декількох годин до
двох діб. Клінічна симптоматика грипу, викликаного вірусами типів А і
В, приблизно однакова. Вірус типу С зумовлює здебільшого легку форму
хвороби. Тяжка форма виникає під час епідемій частіше, ніж у
міжепідемічний період.

Розрізняють типовий (з наявністю токсикозу і катаральних явищ) та
атиповий грип. Останній включає такі форми: блискавична, без
температури, без катаральних явищ.

Типовий грип розпочинається раптово: хворого починає морозити, швидко
наростає біль голови і підвищується температура тіла. Біль
локалізується здебільшого в ділянці лоба, надбрівних дуг, рідше у
скронях, з переходом на очні яблука. Незабаром приєднуються біль і
ломота в м'язах, крупних суглобах і попереку, відчуття жару. Різко
погіршується самопочуття, наростає слабість, драіує яскраве світло,
шум. Хворий кволий, сонливий, іноді, навпаки, дещо збуджений і
скаржиться на безсоння. При тяжкому перебігу грипу з'являються
запаморочення, можливі порушення свідомості, марення і корчі. Усе це
свідчить про розвиток сильного токсикозу. Температура тіла швидко
досягає високих цифр (38,5-40°С), шкіра вкривається потом.

Хворі відзначають, що їм закладає ніс, дере в горлі, часто чхають.
З'являється сухий кашель, який супроводжується дряпанням і болем за
грудиною. Часто приєднується осиплість голосу. Трапляються носові
кровотечі. У більшості хворих на 2-4-й день кашель стає вологим і
турбує рідше. Хвороба перебігає з нежитем або без нього.

Привертають увагу гіперемія і одутливість лиця, блиск очей, помірний
кон'юнктивіт, сльозотеча. На губах і ніздрях нерідко з'являються
герпетичні висипання. Виділення з носа незначні, у випадку приєднання
бактерійної флори стають слизово-гнійними.

Лікування та догляд хворих. Під час епідемії важливого значення
набуває організація своєчасної лікувальної допомоги населенню.
Виправдала себе практика медичного обслуговування хворих переважно
вдома.

Хворий повинен лежати в окремій кімнаті , яка добре провітрюється 3-4
рази на день. Під час провітрювання, хворий повинен бути вкритий
теплим одіялом. У гарячковий період і наступні 2 дні він повинен
дотримуватись ліжкового режиму. Рекомендується молочно-рослинна
вітамінізована дієта, вживання великої кількості теплої підкисленої
рідини (чай з лимоном, фруктові соки). Широко використовують гарячі
напої з ягід калини, малини, настій квітів липи, бузини, листя суниць,
евкаліпта, хвощу польового, квіток ромашки, а також гаряче молоко з
медом. Володіючи потогінним ефектом, ці засоби сприяють видаленню
вірусів і токсинів, попереджують перегрівання організму. Після рясного
потіння хворому необхідно замінити білизну.

Прогноз при неускладненому перебігу грипу переважно сприятливий.
Серйозний прогноз – при ускладненні його пневмонією в дітей молодшого
віку, літніх, дуже ослаблених людей, при тяжких супровідних
захворюваннях (хронічна легенева недостатність, цукровий діабет, вади
серця тощо).

Профілактичні заходи. Необхідна рання ізоляція хворого. У домашніх
умовах краще виділити окрему кімнату, яку часто провітрюють (4-6 разів
на день) і прибирають вологим способом із застосуванням дезінфекційних
розчинів; рекомендується ультрафіолетове опромінення.

Особи, які спілкуються з хворим, повинні користуватись марлевою маскою.

Неспецифічні засоби профілактики грипу: це фізичне виховання,
загартування, рефлексопрофілактика, самомасаж тощо.

Ангіна. Ангіною називають запалення зіву, тобто його дужок, мигдалин і
глотки. Однак частіше за все під терміном "ангіна" розуміють запалення
мигдалин – тонзиліт. Ангіна може бути самостійним захворюванням, яке
викликається звичайно стрептококом (часто гемолітичним), що
супроводжується лихоманкою і розповсюджується іноді епідемічно. В
інших випадках ангіна – лише поодинокий прояв якоїсь інфекційної
хвороби (скарлатина, кір, грип, дифтерія і ін..). Розрізняють декілька
найпоширеніших форм ангіни.

Гостра катаральна ангіна виражається в почервонінні, набуханні
слизових оболонок мигдаликів, дужок зіва і глотки. Іноді з'являється
слизисто-гнійний наліт. Нерідко запальний процес зосереджується в
криптах, лакунах мигдаликів, в яких при цьому накопичується ексудат з
лейкоцитами і фібрином. При такій лакунарній ангіні мигдалики бувають
збільшеними і набряклими внаслідок запального набряку.

Фібринозна ангіна характеризується утворенням на поверхні мигдалин
сірого фібринозного нальоту. Найчастіше така ангіна буває при
дифтерії. Флегмонозна ангіна характеризується дуже різким збільшенням
мигдалин унаслідок флегмонозного запалення їх тканин. Іноді в
запаленій мигдалині утворюється абсцес, який може прорватися в
порожнину рота або заглоткову клітковину і викликати в ній флегмонозне
запалення або розвиток заглоточного абсцесу. Заглотковий флегмон і
заглотковий абсцес небезпечні для життя хворого, оскільки викликають
важку інтоксикацію, заявления дихальних шляхів і задуху.

Хронічні ангіни (тонзиліти) зазвичай бувають наслідком часто
повторюваних гострих ангін. Мигдалини при цьому збільшені , в них
поєднуються гіперпластичні зміни лімфоїдної тканини і склероз. У
змінених таким чином мигдалинах нерідко навіть під впливом незначних
причин, наприклад при легкому охолодженні, відбувається загострення
запального процесу. Ангіни, як гострі, так і хронічні, завжди
супроводжуються загальною реакцією організму, що проявляється
підвищенням температури, змінами картини крові. У патогенезі ангіни,
що розвивається як самостійне захворювання, велике значення має
реактивність організму. Численні дослідження показують, що в глибині
лакун мигдаликів здорових людей постійно можна знайти
найрізноманітнішу мікробну флору, яка відчутно допомагає впливати на
організм. Однак ті самі мікроби при першому стані організму можуть не
тільки стати причиною запалення мигдалин, а й викликати ураження низки
органів. Ангіни і хронічні тонзиліти іноді бувають причиною сепсису. У
результаті ангін можуть розвиватися ендокардит, плеврит, гострий
нефрит, артрити. Вважається, що мигдалини є локалізацією первинного
інфекту при ревматизмі й місцем, де розвиваються осередки, які
спричиняють сенсибілізуючий та інфекційно-токсичний вплив на організм.

Тож будьте уважні до свого здоров’я, при перших ознаках застуди
відразу починайте інтенсивне лікування. Не слід також знаходитися
серед людей, виходити на роботу, коли є ознаки захворювання на ГРВІ,
цим ви ускладнюєте перебіг хвороби і наражаєте на небезпеку
інфікування оточуючих.

хвороби віруси сезон захворювань поради
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі