Вікно Овертона відчинене в Україні

«Вікно́ О́вертона» (також вікно дискурсу) — політична теорія, яка
описує як вікно можливостей, межі спектру публічно висловлюваних
ідей, які можуть бути прийняті суспільством.

 Концепцію використовують противники консерватизму в усьому світі,
зокрема й американські, євросоюзівські, російські, українські
політичні аналітики. Назва концепції похідна від прізвища
американського юриста і діяча Джозефа Овертона.

Згідно з цією концепцією, політична життєздатність певної ідеї
залежить переважно від того, чи потрапляє вона в «вікно», а не від
переваг конкретного політика (автора чи носія ідеї). У будь-який
конкретний момент «вікно» включає в себе область політичних ідей, які
можна вважати прийнятними в поточному стані громадської думки,
погляди, яких політик може дотримуватися без побоювань бути
звинуваченим в зайвому радикалізмі чи екстремізмі. Зрушення вікна, при
якому стають можливими ті чи інші політичні дії, відбувається не тоді,
коли ідеї змінюються серед політиків, а тоді, коли вони змінюються в
суспільстві, яке голосує за цих політиків.

У маскультурі  концепція «вікна Овертона» розширюється настільки, що
вона оголошується маніпулятивною політичною технологією, здатною
примусити суспільство повірити в прийнятність до того неприйнятних
речей.

 Джозеф П. Овертон (Joseph Overton), американський електроінженер і
юрист, сформулював модель зміни уявлення проблеми в громадській думці,
посмертно названу Вікном Овертона. Джозеф Овертон описав, як абсолютно
чужі суспільству ідеї можуть бути підняті з помийного баку
громадського презирства, відмиті, причепурені і, зрештою, законодавчо
закріплені.

Згідно з "Вікном Овертона", для кожної ідеї або проблеми в суспільстві
існує так зване "вікно можливостей". У межах цього вікна ідеї можуть
або не можуть широко обговорювати, відкрито підтримувати, пропагувати,
намагатися закріпити законодавчо. Вікно рухають, змінюючи тим самим
амплітуду можливостей, від стадії «немислиме», тобто абсолютно вороже
суспільній моралі, повністю огидне, до стадії «актуальна політика»,
тобто вже обговорене широким загалом, прийняте масовою свідомістю і
закріплене в законах.

Це не промивання мізків як таке, це технології більш тонкі.
Ефективними їх робить послідовне, системне застосування і непомітність
для суспільства - жертви самого факту впливу.

Все прогресивне людство, як нам кажуть, абсолютно природним чином
прийняло геїв, їхню субкультуру, право укладати шлюби, всиновлювати
дітей і пропагувати свою сексуальну орієнтацію в школах і дитячих
садах. Нам кажуть, що все це - природні речі. Але нам брешуть.

Ще раз повторимо, - Овертон описав технологію, яка дозволяє
легалізувати абсолютно будь-яку ідею. Зверніть увагу! Це не концепція,
а працююча технологія, тобто послідовність дій, виконання якої
незмінно призводить до бажаного результату. Як зброя для знищення
людських спільнот така технологія може бути ефективніша термоядерного
заряду.

Тема канібалізму поки ще огидна і абсолютно не прийнятна в
суспільстві. Міркувати на цю тему небажано ні в пресі, ні, тим більше,
в пристойній компанії. Поки це немислиме, абсурдне, заборонене і
засуджуване явище. Відповідно, перший рух Вікна Овертона - перевести
тему канібалізму з області немислимого в область радикального.

У нас же є свобода слова. Ну, так чому б не поговорити про канібалізм?

Вченим взагалі належить говорити про все підряд - для вчених нема
заборонених тем, вони повинні усе вивчати. А раз така справа, то
зберемо етнологічний симпозіум на тему тему «Екзотичні обряди племен
Полінезії». Обговоримо на ньому історію предмету, введемо її в
науковий обіг і отримаємо факт авторитетного висловлювання про
канібалізм.

Бачите, про людоїдство, виявляється, можна предметно поговорити і
залишитися в межах наукової респектабельності.

Вікно Овертона вже рушило. Тобто вже позначений перегляд позицій. Тим
самим забезпечений перехід від непримиренно негативного ставлення
суспільства до більш позитивного. В певних межах.

Одночасно з навколонаукових дискусіях неодмінно має з'явитися
яке-небудь «Суспільство радикальних канібалів». І нехай воно буде
представлене лише в інтернеті - радикальних канібалів неодмінно
помітять і процитують у всіх потрібних ЗМІ.

По-перше, це ще один факт висловлювання. А по-друге, епатуючі
відморозки потрібні для створення образу радикального залякувача.  Для
початку достатньо публікувати розповіді про те, що думають про
поїдання людського м'яса британські вчені і які-небудь радикальні
відморозки.

Результат першого руху Вікна Овертона: неприйнятна тема введена в
обіг, табу десакралізовано, сталося руйнування однозначності проблеми
- створені «градації сірого».

Наступним кроком Вікно рухається далі і переводить тему канібалізму з
радикальної області в область можливого. На цій стадії продовжуємо
цитувати «учених ». Адже не можна ж відвертатися від знання?

Засуджуючи святенництво, обов'язково потрібно придумати канібалізму
елегантну назву. Щоб не сміли всякі фашисти навішувати на
інакомислячих ярлики. Увага! Створення евфемізму - це дуже важливий
момент. Для легалізації немислимої ідеї необхідно підмінити її
справжню назву.

Нема більше канібалізму.

Тепер це називається, наприклад, антропофагія. Але й цей термін зовсім
скоро замінять ще раз, визнавши і це визначення образливим.

Мета вигадування нових назв - відвести суть проблеми від її
позначення, відірвати форму слова від його змісту, позбавити своїх
ідеологічних супротивників мови. Канібалізм перетворюється на
антропофагію, а потім в антропофілію, подібно до того, як злочинець
змінює прізвища та паспорти.

Паралельно з грою в імена відбувається створення опорного прецеденту -
історичного, міфологічного, актуального або просто відмінного від
суспільної моралі, але головне - легітимізованого. Він буде знайдений
або вигаданий як «доказ» того, що антропофілія може бути в принципі
узаконена.

«Пам'ятаєте легенду про самовіддану матір, яка напоїла своєю кров'ю
помираючих від спраги дітей?»

Після того, як представлений прецедент легітимізується, з'являється
можливість рухати Вікно Овертона з території можливого до області
раціонального. Це третій етап. На ньому завершується дроблення єдиної
проблеми.

У суспільній свідомості штучно створюється «поле бою» за проблему. На
крайніх флангах розміщують лякалки - спеціальним чином з'явилися
радикальні прихильники і радикальні суперники людоїдства.

Антропофілія масово проникає до новин і токшоу. Людей їдять у кіно
широкого прокату, у текстах пісень і відеокліпах. Це наступний етап
Вікна.

До п'ятого етапу руху Вікна Овертона переходять, коли тема розігріта
до можливості перевести її з категорії популярного до сфери актуальної
політики.

Розпочинається підготовка законодавчої бази. Лобістські угруповання у
владі консолідуються і виходять з тіні. Публікуються соціологічні
опитування, які нібито підтверджують високий відсоток прихильників
легалізації канібалізму. Політики починають катати пробні кулі
публічних висловлювань на тему законодавчого закріплення цієї теми. У
суспільну свідомість вводять нову догму - «заборона поїдання людей
заборонена».

Це фірмове блюдо лібералізму - толерантність як заборона на табу,
заборона на виправлення і заборона на попередження згубних для
суспільства відхилень.

Під час останнього етапу руху Вікна з категорії «популярне» в
«актуальну політику» суспільство вже зламане. Найбільш здорова його
частина ще якось буде чинити опір законодавчому закріпленню ще недавно
немислимих речей. Але в цілому суспільство вже зламане. Воно вже
погодилося зі своєю поразкою.

Прийнято закони, змінені (зруйновані) норми людського існування,
подальшими відгомонами ця тема неминуче докотиться до шкіл і дитячих
садків, а значить наступне покоління виросте взагалі без шансу на
виживання. Так було з легалізацією педерастії (тепер вони вимагають
називати себе геями). Зараз на наших очах Європа легалізує інцест і
дитячу евтаназію.

Це і є описана вище технологія. Вона спирається на вседозволеність.

Ні табу!  Нема нічого святого.

Жодних сакральних понять, обговорення яких заборонене і присікається
негайно. Всього цього нема. А що є?

Є так звана "свобода слова", перетворена на свободу розлюднення,
перетворення людину на відмороженого виродка. На наших очах, одне за
одним, знімають обмеження, які оберігали суспільство від безодні
самознищення. Тепер дорога туди відкрита.

Ти думаєш що наодинці не зможеш нічого змінити?

Ти абсолютно правий, наодинці людина не багато може.
Але особисто ти зобов'язаний залишатися людиною. А людина здатна
знайти рішення будь-якої проблеми.