Лубенські витоки: не потонути в нечистотах

 У 80-х роках минулого століття, коли ще працював на повну силу завод
ефективної кераміки, розташований  на вулиці Кононівській, почалася ця
історія.

Тоді біля старого гуртожитку керівництво заводу вирішило побудувати
новий житловий триповерховий будинок для працівників заводу. Тільки от
стічну каналізацію від цього багатоквартирного будинку, чомусь
проклали під городами приватних домогосподарств вздовж усієї вулиці. Запам’ятався той час, коли довбали траншею під труби по городах і
люди похапцем викопували зелену цибулю, часник та іншу городину.

Політ високої інженерної думки – каналізація, завершувався величезною
автоцистерною, вкопаною у грунт прямісінько в кінці городу одного з
домоволодінь. Саме у цю цистерну стікалися нечистоти, які час від часу
викачувалися та частенько з переповненої ємності вони витікали
прямісінько у зелену зону колишнього кар’єру.

Пройшло більше тридцяти років, а нечистоти продовжують отруювати все
навколо. Мало того, за кілька десятків метрів від розливу нечистот
знаходиться водозабірна свердловина №8, яка забезпечує питною водою
цілий мікрорайон.

Мешканці прилеглих будинків вже не знають куди скаржитись і що робити
в цій ситуації. У спілкуванні з ними, окрім розпачу і безнадії, нічого іншого не почуєш.

Всі в один голос скаржаться на те, що колись смачна і чиста питна вода
сьогодні тхне нечистотами, які всмоктуються в землю навколо і отруюють
джерела.

Після того, як цегельний завод перестав користуватися кар’єром,
вибравши чималий пласт глини, у ньому виникло три невеличких озерця
які живилися відкритими джерельцями. У цих «калюжах» полюбляли плавати
місцеві дітлахи, згодом там навіть завелася дрібна риба і частенько
навколо них засиджувалися рибалки. Місцеві жителі приходили
відпочивати тут цілими сім’ями та приганяли на воду табунці гусей і
качок.

Відпрацьований кар’єр поступово заріс зеленою травою, навколо озер
виросли верби, і утворилася така собі оаза – у зеленій чаші паслися
кози і навіть корови, водоплавна птиця окупувала озерця, тихо мріяли з
вудками рибалки, галасливі діти влаштовували  тут цікаві забави і всі
насолоджувалися екологічно чистим повітрям.

Та, як кажуть : «Прийшла біда звідки не чекали».

Щоб сфотографувати цю пекельну картину, довелося пробиратися
через багнюку, бо як виявилося, за кілька десятиліть експлуатації
відкритої  зливної  цистерни, до неї ніхто не подумав прокласти дорогу
з твердим покриттям.  Кругом суцільне глинище, щоб  викачати нечистоти
спеціальний автомобіль може під’їхати сюди тільки влітку, коли
спекотно і грунт затвердів, або по морозу. Як сказав господар, під
двором якого знаходиться ця смердюча яма, за всю зиму разів два була
викачка.

Було багато різних пропозицій щодо закриття цієї каналізаційної
системи і побудови нової, недалеко від багатоквартирних будинків, де є
асфальтована дорога і можливість під’їзду спецтранспорту у будь-яку
погоду. Хотіли ще побудувати поруч переливну яму для відстоювання і
очищення води.

Але для цього потрібно вольове рішення чиновників, наполегливість
жителів і звичайно ж, кошти.

А поки що смердючі витоки спокійнісінько течуть на територію кар’єру,
і там, де була зелена зона відпочинку, утворилося  болото, заросле
очеретом.

Секретар мікрорайону №6 Катерина Скуратовська, яка вже багато років
переймається цією проблемою, говорить, що на сьогодні єдиний вихід –
це зробити добротний під’їзд до ями і вчасно викачувати нечистоти.

Щодо під’їзного шляху вже є домовленість, тепер слід подбати про
вчасну викачку нечистот.

Як показує життєва практика – немає проблем, які б не можна було
вирішити. Все в наших руках, було б тільки бажання.