Поминальний понеділок

У цей день, щороку, тисячі лубенців поспішали відвідати могили своїх рідних на кладовищах. Всі старалися принести до гробків найкращі штучні квіти, віночки і багато смачних наїдків та спиртних напоїв, щоб ''пом'янути ''. Це було особливе дійство, коли знайомі і не зовсім люди, старалися обов'язково пригостити один одного цукерками та печивом і налити келишок ''за царство небесне ''.

Цього року все відбувається зовсім по-іншому, в умовах карантину в більшості міст взагалі заборонено відвідувати кладовища, поминальні дні перенесено до більш сприятливих часів, а у нас в Лубнах теж рекомендовано не приходити до кладовищ.

Можливо і знайдуться відчайдухи, ті, хто прийде до могил рідних, не дивлячись на заборону. Побачимо. Та вимушений час карантину знову дає нам можливість переглянути і переосмислити деякі аспекти нашого життя.

Найкраща пам'ять і пошана нашим померлим рідним людям буде щира молитва. Молитва у тісному родинному колі, поки всі вдома, зібратися за обідом, помолитися, згадати всіх і розповісти дітям і онукам про дідусів і бабусь. У кожній родині буде що згадати, що розповісти про тих, кого вже немає поруч. Про все хороше, що вони зробили при житті, як працювали і відпочивали, як любили і пробачали, сміялися і співали.

До могил їхати далеко, та й не рекомендовано, але у кожній родині ще збереглися альбоми з фотографіями, з яких урочисто і усміхнено дивляться на нас рідні душі.

Доки ми живі, будемо пам'ятати своїх померлих, а пам'ять - це те, що неможливо заборонити. Все проходить з часом, пройде і цей карантин, головне - залишатися людьми на цій землі.