Поради батькам від викладачів Полтавського національного педагогічного університету

Ваша дитина пізнає нове. Поради батькам.

У вашій сім’ї підростає маля. Поки ще воно безпорадне,

безпомічне, його вигляд викликає почуття радості, щастя, бажання

захистити, обійняти.

Ви мабуть бажаєте, щоб ваша дитина у подальшому – коли

виросте, була вам другом та порадником? Хочете, щоб вона із

задоволенням навчалася у школі, отримувала лише відмінні та

добрі оцінки? Щоб знання допомогли їй стати професіоналом у

майбутній справі? Але як це зробити?

У вас є бажання, але мабуть поки що не вистачає знань. Тоді

запрошуємо вас уважно прочитати нашу статтю.

Суспільство, у якому ми з вами живемо, все більше вимагає

від сучасного працівника вмінь розв’язувати нестандартні, творчі

задачі, аналізувати, порівнювати, висувати припущення, діяти

мобільно, чітко, обґрунтовувати свої дії, бути відкритим до нових

знань. Для цього потрібно у дитини формувати багато якостей, але,

по-перше, на нашу думку, треба навчити її міркувати, мислити.

Як це зробити? Ви скажете, дитину треба вчити! Ви праві! А

далі дуже часто від багатьох батьків можна почути – І нехай цим

займаються садок, школа! Зупинимося і попередимо вас. У цьому

ви не праві! Це спільна робота – ваша і вихователя або ваша і

вчителя. І, по-перше, це ваша справа!

На цьому шляху вас очікують радощі, розчарування, перемоги

і поразки. При цьому дуже часто виникає проблема, яка відома, на

жаль, багатьом батькам. Це така ситуація, коли навчання дитини

перетворюється у тяжку повинність, у важку малоцікаву працю, яку

треба робити, але «дуже не хочеться». Причому ця повинність не

лише для дитини, але й для батьків, а часто і для педагогів.

Але ж, послухайте, … навчання повинно бути приємним

відгуком дорослого на бажання дитини пізнати нове. І зрозумійте,

це бажання є у будь-якої дитини від природи. Воно закладено

генетично. Із цієї тяги до пізнання оточуючого у дитини при

правильному вихованні зростає любов до пізнання (пізнавальна

потреба, потреба у розумових враженнях). Але що ж ми

спостерігаємо практично? На превеликий жаль, у багатьох

випадках спостерігається ситуація з точністю «до зворотного». Як

же нам уникнути такої ситуації?

Якщо навчання побудоване правильно, то воно відбувається

без примусу, без насильства над дитиною. Це – педагогічна

аксіома. І одночасно це – педагогічна безвихідь, тому що так чогось

дуже часто не відбувається!

Яке ж це правильне побудоване? Звернемося за відповіддю до

науковців. Методисти, дослідники, учені вважають, що це таке

навчання, яке побудовано на знанні вікових та індивідуальних

психологічних особливостей конкретної дитини. Тобто –

індивідуальне навчання.

Науковці індивідуалізацію визначають як таку організацію

навчального процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпів

навчання враховує індивідуальні відмінності дітей, рівень розвитку

їх здібностей до навчання.

З класичної, традиційної точки зору мета індивідуального

підходу до дитини полягає у тому, щоб пристосувати її до

специфіки навчального процесу, навчального матеріалу, який

необхідно засвоїти. Тобто адаптувати дитину до методів і засобів

навчання, з метою засвоєння більшої кількості знань.

Батьки повинні розуміти, що дитина – саме дитина! має

великі можливості до засвоєння знань. Це доведено багатьма

вченими (вони це називають сенситивними періодами, тобто

сприятливими періодами до засвоєння тих або інших знань у житті

людини). У дорослому віці людина ці переваги втрачає.

Навчальна діяльність повинна сприяти реалізації і розвитку

індивідуальних особистісних характеристик дитини. Дорослий,

вважав відомий психолог Л. С. Виготський, повинен при навчанні

спиратися не лише на те, що дитина може зробити зараз самостійно

(«зона актуального розвитку»), але й на те, що дитина може

досягнути у співпраці з дорослим («зона найближчого розвитку»).

Причому саме «зоні найближчого розвитку» Лев Семенович

відводив основну роль у процесі навчання.

До чого ж ми ведемо всю цю розмову?

Дитина має потенційні можливості до засвоєння значної

кількості знань, але допомогти їй, «розбудити розум» (як казав

відомий педагог Василь Олександрович Сухомлинський) повинні

дорослі. Для того, щоб дитина гарно навчалась, треба навчати її

лише тому, що знаходиться у «зоні найближчого розвитку» (цей

матеріал дитина здатна сприйняти, саме він буде чинити на її

психіку розвиваючу дію), при здійсненні навчання треба знати

дитину, враховувати індивідуальні особливості! А скажіть, хто

краще знає дитину ніж ви – батьки?

Але чи допомагають ваші знання особистості дитині при

навчанні? Дуже часто дорослими використовується вербально-

орієнтований тип навчальної діяльності (інформація подається за

допомогою слова), але у дитини ведучі візуальний і кінеститичний

типи сприйняття (інформація сприймається за допомогою бачення і

відчуття).

Батьки повинні розуміти, що все, що вони розповідають

дитині, повинно бути показано, що дитина повинна потримати в

руках невідомий предмет, обмацати, покотити, погратися. Для неї

це необхідно. Не можна пояснювати лише словесно (вербально), це

не сприяє засвоєнню нового у дошкільному віці.

Зверніть увагу на особливості типів нервової системи вашої

дитини. Цікаво, що особливості нервової системи мають генотипну

природу. Батьки! Ці особливості залежать від ваших генів!

Важливе і наступне: який темп навчання вашої дитини? По-

іншому, у якому темпі малеча може засвоїти новий матеріал,

зрозуміти те, що ви їй пояснюєте.

Серед природних індивідуально-типологічних властивостей

науковцями найбільш вивчені в даний час сила-слабкість (тобто

ступінь витривалості, працездатності нервової системи), її

рухливість-інертність (тобто швидкість зміни, швидкість

протікання і швидкість перемикання процесів збудження і

гальмування). Ці властивості можуть зумовити різні психологічні

риси особистості, що залежать як від поєднання вищевказаних

властивостей, так і від умов розвитку індивідуума. Психолог B. C.

Мерлін називав ці поєднання властивостей нервової тканини

темпераментом.

На типи сприйняття інформації дитиною, на особливості

нервової системи, на притаманний дитині темп навчання ви –

батьки – повинні звертати увагу. І не забувайте, дуже важливо ваше

відношення до дитини – воно повинно бути позитивне, дбайливе і

доброзичливе.

Які ж саме ви батьки? Ви дійсно знаєте свою дитину і

співпрацюєте з нею? Ми б хотіли запропонувати вам перевірити це

за допомогою тесту «Які ви батьки?». Для цього вам необхідно

обрати одну із трьох відповідей:

1. Можу і завжди так роблю.

2. Можу, але не завжди так роблю.

3. Не можу.

Чи можете Ви:

1. У будь який момент залишити свої справи і провести час з

дитиною?

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3. Зізнатися дитині у помилці, яку Ви допустили в ставленні

до неї?

4. Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?

5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував Вас?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоча б на хвилинку, що Ви добра фея?

8. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого

дитинства, який показує Вас у негативному світі?

9. Завжди стримуватись від слів, здатних боляче вразити

дитину?

10. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу

поведінку.

11. Надати один день, коли вона робила б усе, що їй

заманеться і поводила б себе так, як схоче, а Ви ні в що не

втручатиметесь?

12. Не відреагувати, коли Ваша дитина вдарила, грубо

штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?

Підрахуйте бали. Відповідь «А» оцінюється у 3 бали,

відповідь «Б» – в 2 бали, відповідь «В» – в 1 бал.

Якщо Ви набрали від 30 до 36 балів: це означає, що дитина

–найбільша цінність у Вашому житті. Ви прагнете не тільки

зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь

найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії

поведінки. Інакше кажучи, Ви дієте правильно і можете сподіватися

на добрі результати.

Від 16 до 30 балів: піклування про дитину для Вас питання

першочергове. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди

застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом Ви занадто

суворі, в інших випадках – надміру м’які, крім того, Ви схильні до

компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам варто

серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.

Менше ніж 16 балів свідчить про те, що перед Вами постали

серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або

знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а

можливо, і перше, і друге. Бажано порадитись із спеціалістами –

педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань

сімейного виховання.

Не забувайте, що формування особистості дитини – дуже

складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання

батьківського обов’язку приносить людині найвище моральне

задоволення. Бажаємо вам успіху у цьому складному і цікавому

процесі.

У наступній статті ми продовжимо розмовляти про

індивідуальні особливості дітей, на які ви, шановні батьки повинні

звертати вашу увагу, щоб навчання для малечі стало цікавим і

захоплюючим заняттям. До зустрічі.

Ольга Гришко, Леся Клевака,

викладачі кафедри дошкільної освіти

Полтавського національного педагогічного університету

імені В. Г. Короленка.