Навіщо створюють Оборонний Коридор Інновацій Україна-ЄС-Британія : від фронту до глобального ринку

У той час як Європа витрачає від 5 до 10 років на шлях інновації від дослідження до ринку, українські розробки проходять цей цикл за тижні, прямо на полі бою. Саме цей унікальний досвід лягає в основу нової ініціативи Оборонний Коридор Інновацій Великобританія-ЄС-Україна, покликаної прискорити впровадження українських технологій та змінити уявлення світу про сучасну оборону. "Рубрика" поспілкувалась з засновником TechConnecta Vertex LTD Деном Данченко, щоб дізнатись більше про цю ініціативу. 

Patriot проти дронів

Сучасна геополітична ситуація виявила глибокі проблеми, що стосуються як ставлення Заходу до війни в Україні, так і здатності оборонної промисловості адекватно реагувати на нові виклики. По-перше, спостерігаємо спад уваги до війни в Україні. Як зазначав Ден Данченко, засновник TechConnecta Vertex LTD, на жаль, "висвітлювання того, що відбувається в Україні, практично зникло з західного ефіру". Це призводить до того, що, за його словами, "Україна в більшій частині залишається наодинці зі своїми проблемами і з агресором", попри наявну допомогу, яка, втім, є недостатня. Така ситуація підриває ефективність дипломатичних зусиль та обмежує оперативність підтримки, що має критичне значення для країни, яка протистоїть повномасштабній агресії.

Друга суттєва проблема полягає в кардинальній різниці між динамікою інноваційних процесів в Україні та на Заході. Тоді як в Україні "інновації, які зараз перевіряються на полі бою, проходять дуже короткий цикл, адаптуються рішення щодо модернізації буквально тижнями", європейський підхід є набагато повільнішим. За словами Данченка, цикл інновації в Європі займає від 5 до 10 років. Ця невідповідність між потребами сучасної війни та існуючими бюрократичними та виробничими циклами Заходу призводить до неефективності в реагуванні на нові типи загроз. Події останнього часу яскраво виявили неготовність західних партнерів і країн Близького Сходу до швидкого реагування на асиметричні загрози. Під час нинішнього конфлікту в Ірані країни Затоки та Сполучені Штати були змушені використати близько 800 установок Patriot лише за перші кілька днів, тоді як Україна задіяла меншу кількість за весь період повномасштабної війни. Це свідчить про те, що у критичній ситуації дороговартісні системи протиракетної оборони застосовувалися проти, можливо, менш значних повітряних загроз, демонструючи значну економічну неефективність. Така вразливість західної протиповітряної оборони — це прояв наявної асиметрії: системи, розроблені для ураження великих і дорогих цілей, виявилися неадекватними для боротьби з низьковартісними дронами. 

Натомість Україна, сформувавши унікальний інноваційний потенціал під тиском війни, стала піонером у розробці та використанні ефективних технологій, таких як дрони-перехоплювачі Sting, вартість яких становить лише близько двох тисяч. Це доводить, що європейські та американські оборонні системи в поточній конфігурації виявилися недостатньо гнучкими та економічно вигідними для відповідей на актуальні виклики. Дрони, які коштують 20-30 тисяч доларів, збивають ракетами Patriot вартістю 4 мільйони доларів. 

Окрім цих факторів, українські оборонні інновації стикаються з внутрішніми та міжнародними бюрократичними бар'єрами. Попри свій передовий досвід, українська продукція часто не відповідає західним стандартам, що ускладнює її інтеграцію. Ці перепони не тільки уповільнюють експорт, але й змушують українські компанії розглядати варіанти перенесення виробництва за кордон.

Українські інновації на глобальному ринку

Саме щоб відповісти на проблему гальмування інтеграції українських оборонних інновацій у світовий простір, компанія TechConnecta Vertex LTD, засновником якої є Ден Данченко, запустила ініціативу Коридор Оборонних Інновацій Великобританія-ЄС-Україна. Мета ініціативи — з'єднати і прискорити українські інновації в сфері оборонних технологій та технологій подвійного призначення.

Основна концепція Коридору полягає у створенні платформи, що стане своєрідним містком між українськими розробниками та західними інвесторами й великими корпораціями. "Ми обираємо 6 головних блоків, де кожен може побачити свою нішу", — уточнює Данченко. "Ми хочемо полегшувати доступ до крупних партнерів, таких як Actalis, Leonardo, Rolls-Royce, які можуть бачити наші інновації та інвестувати в них", — наголошує він. Крім того, передбачається співпраця з венчурними фондами, які "будуть зацікавлені в наших стартапах, щоб масштабувати їх".

Кінцева мета Коридору — не лише надати українським технологіям доступ до фінансів та масштабування, але й привернути увагу до системних проблем, що стоять на шляху української промисловості. Так ініціатива прагне не лише розширити можливості для українських інноваторів, а й сприяти вирішенню ширших питань сертифікації та ліцензування, що дозволить Україні повноцінно інтегруватися у світовий оборонний ринок як сильному технологічному гравцеві.

"Україна має дуже великі переваги у своєму досвіді з ройовими дронами, ройовими дронними системами, та іншими, що імітують цілі. Ройові дрони — це група дронів, які виконують одне завдання, синхронізуються завдяки штучному інтелекту і можуть виконати свою задачу навіть попри будь-які втрати в цьому рої. Європа і Захід не мають ще стільки досвіду у використанні ройових дронів. Цим, власне, Україна може поділитися", — зазначає експерт.

У короткостроковій перспективі для українських оборонних компаній одним із ключових завдань є не лише збереження виробництва, а й його масштабування та вихід на західні ринки. Передусім йдеться про доступ до великих оборонних бюджетів, зокрема британського, і можливість брати участь у тендерах та контрактах. Один із найреалістичніших шляхів для цього — співпраця з великими міжнародними корпораціями, які вже присутні на ринку та мають чинні замовлення. У такій моделі українська продукція може інтегруватися в уже існуючі ланцюги постачання, що дозволить виробникам отримувати фінансування та замовлення швидше, не чекаючи завершення всіх процедур стандартизації чи сертифікації.

Ще один сценарій, до якого вже вдаються окремі українські компанії, — перенесення частини виробництва за кордон, зокрема до Великої Британії. Це дає змогу працювати в безпечніших умовах і бути ближчими до замовника, однак така модель має й очевидні ризики. Йдеться насамперед про втрату контролю над технологіями, правами інтелектуальної власності та загалом над власним продуктом. У такому разі існує небезпека, що українські компанії поступово почнуть виконувати лише окремі виробничі функції, не маючи впливу на те, як і де їхній продукт буде далі продаватися та розвиватися.

Водночас повністю відкидати такий варіант теж складно, адже виробництво в Україні залишається вразливим через обстріли та загрози руйнування. Ініціатива не пропонує українським виробникам лише один сценарій, а натомість працює одразу в кількох напрямках — щоб відкривати доступ до західних ринків, шукати партнерства, масштабувати виробництво, але водночас не ігнорувати ризики, які несуть моделі з повним або частковим перенесенням виробничих потужностей за межі України.

Платформа та єдиний простір

Коридор Оборонних Інновацій Великобританія-ЄС-Україна задуманий як платформа, що зводитиме в одному просторі українські компанії, інвесторів, приватних партнерів, кластери та державні інституції. За словами Данченка, запуск ініціативи не починався з публічної презентації — спершу команда шукала політичну й дипломатичну підтримку. "Поки ми не отримали перші листи, які вже надійшли від членів парламенту Великобританії, поки ми не отримали цю дипломатичну підтримку, ми не запускали нашу ініціативу в широкому розумінні", — каже Данченко. Паралельно команда почала працювати з інвесторами та українськими компаніями, які можуть стати першими учасниками платформи.

Коридор орієнтується не лише на великі підприємства або готових виробників. Його модель передбачає залучення компаній на різних етапах розвитку — від проєктів на стадіях TRL 5-9 [рівні технологічної готовності, які показують, наскільки розробка близька до реального використання і виходу на ринок, — ред.] до тих, хто вже має продукт і хоче масштабувати виробництво. Участь у Коридорі має дати цим компаніям точку входу на західні ринки та підключити їх до тих партнерів, які можуть надати фінансування, виробничу кооперацію або вихід на нові контракти.

Окремий напрям — робота з приватним сектором і галузевими кластерами. Тут, втім, є свої обмеження: багато кластерів юридично оформлені як неприбуткові організації, а отже не можуть напряму вести комерційну діяльність. Саме тому взаємодію з ними планують вибудовувати через меморандуми про співпрацю. Фактично йдеться про модель, у якій сам коридор виступатиме посередником і точкою координації між різними гравцями ринку.

Платформа також передбачає співпрацю з державним сектором — особливо там, де йдеться про військові технології, експортні обмеження або політичну координацію. Якщо в сегменті подвійного використання [dual use, використання як для військових, так і цивільних цілей, — ред.], за словами Данченка, процеси більш гнучкі, то у військовій сфері без державної участі обійтися складніше. Це пов'язано і з тим, що українські розробки вже мають попит за кордоном, а отже навколо окремих продуктів можуть виникати складні багатосторонні переговори.

За задумом, коридор має не просто презентувати українські технології, а й допомагати сторонам домовлятися. "Наші технології зараз найбільш ефективні з точки зору вартості", — каже Данченко. Водночас він визнає, що навколо окремих напрямів переговори можуть бути непростими. Саме тому ініціатива позиціонує себе не тільки як вітрина українських інновацій, а й як механізм координації — між бізнесом, інвесторами та державами.

У перспективі платформа має стати двостороннім майданчиком, на якому будуть представлені не лише українські, а й західноєвропейські стартапи. Втім, на цьому етапі фокус свідомо зроблено саме на Україні. 

"Мені болить Україна, і хочеться, щоб якомога більше допомоги отримали, власне, українські стартапи, щоб усе проходило набагато швидше", — пояснює Данченко. 

За його словами, це особливо важливо зараз, коли більшість внутрішніх ресурсів держави природно спрямовані на війну, а отже не всі перспективні розробки отримують належне фінансування.

Яка перспектива роботи Коридору?

У довшій перспективі така модель має працювати не лише на потреби оборони, а й на повоєнне відновлення країни. Співпраця з великими європейськими гравцями, каже Данченко, може стати корисною для української науки, стартапів і виробників незалежно від їхнього масштабу. Особливо з огляду на те, що українські компанії сьогодні не можуть конкурувати за капіталізацією з такими гігантами, як Airbus чи Rolls-Royce. Саме тому коридор задуманий як інструмент, який має не просто презентувати українські розробки, а допомогти їм отримати доступ до ресурсів, яких всередині країни бракує.

Технології подвійного призначення, або dual use, Данченко називає одним із найперспективніших напрямів для України — як під час війни, так і в майбутньому мирному розвитку. Адже це рішення, які можуть працювати одночасно і в цивільному, і в оборонному секторі. Як приклад він наводить дрони: ще до повномасштабної війни вони активно використовувалися в агросекторі та геодезії, однак згодом ці самі технології швидко адаптувалися до нових потреб фронту.

На думку Данченка, саме в цьому і полягає їх головна цінність: такі розробки дають змогу промисловості та державі швидко перебудовуватися під нові виклики. "Світ навіть більше зрозумів, наскільки технологічний розвиток має бути гнучким і сталим. Він може переключатися з цивільної сфери на оборонну", — каже Данченко. Водночас, додає він, бажаною є і зворотна логіка — коли технології, створені для оборони, згодом працюють на цивільний сектор. "Практично всі засоби, що ми використовуємо, спочатку були розроблені для військових компаній, а потім вже виходили на цивільний ринок", — пояснює він.

Сфера застосування таких рішень, за словами Данченка, значно ширша за дрони. Йдеться і про медичні технології, і про advanced materials — нові матеріали, які можуть використовуватися в аерокосмічній сфері, безпілотних системах або інших високотехнологічних галузях. До матеріалів подвійного призначення він також відносить штучний інтелект, телемедицину та інші інструменти, які можуть бути корисними як для оборони, так і для цивільного життя. Саме тому, вважає Данченко, українським винахідникам і компаніям варто приділяти цьому напряму більше уваги вже зараз.

Допомогти компаніям зростати

За словами засновника ініціативи, амбіція проєкту — не лише створити новий майданчик співпраці, а й перетворити його на платформу, яка реально допоможе українським компаніям зростати.

У середньостроковій перспективі, приблизно за п'ять років, команда очікує, що платформа стане референтною для ключових гравців ринку. Ідеться про простір, який добре знають інвестори, міжнародні партнери та технологічні компанії. Амбітна мета — щоб близько 300 українських компаній змогли через неї знайти фінансування, отримати стратегічних партнерів і вирости до середнього або високого рівня розвитку за європейськими мірками.

Водночас Данченко підкреслює: для нього важливий і короткостроковий ефект. Ініціатива, за його словами, має допомогти посилити міжнародну співпрацю України під час війни. Йдеться про створення нових партнерств, які можуть зміцнити позиції країни і зрештою вплинути на умови майбутніх переговорів.

Він також зазначає, що за час повномасштабної війни ставлення до України на Заході суттєво змінилося. За його словами, на початку багато західних політичних кіл не очікували, що Україна зможе так довго і ефективно чинити опір. Саме ця невизначеність, вважає він, частково пояснювала обережність із рішеннями про масштабну допомогу на початку війни.

Однак зараз ситуація інша. Україна продемонструвала значний технологічний потенціал, особливо у сфері оборонних інновацій. Світ почав звертати увагу на українські розробки, зокрема на рішення у сфері протидії дронам та інших сучасних загроз.

Саме тому, вважає Данченко, розвиток технологій може стати одним із ключових факторів міжнародного авторитету України. Після завершення війни цей потенціал, на його думку, може працювати не лише у військовій сфері, а й у цивільних галузях — від безпеки до високих технологій.

Перші кроки для реалізації Коридору вже заплановані. Ініціативу планують офіційно представити під час міжнародних заходів — зокрема на конференції Defence24 Days у Варшаві [провідна конференція з питань оборони та безпеки в Центрально-Східній Європі, яка об'єднує ключових посадовців, військових, представників оборонної промисловості та експертів для обговорення найактуальніших викликів у сфері сучасної оборони — ред.], а також розглядається можливість презентації під час London Tech Week [щорічна конференція у Лондоні, що об'єднує стартапи, великі компанії, інвесторів, засновників, експертів і політиків для обговорення інновацій, штучного інтелекту, кібербезпеки — ред.]. Там можуть відбутися окремі дискусії за участі британських політиків та представників технологічної спільноти.

За словами Данченка, інтерес до українських технологій зараз зростає. І багато міжнародних партнерів прагнуть зрозуміти, як саме досвід України — зокрема у протидії дешевим дронам — може допомогти переосмислити сучасні підходи до безпеки та оборони.

Інформує rubryka.com