Цікаві факти історії Лубен

Колись у Лубнах був відомий завод «Комунар» (нині це «Мотор Січ»),
який розпочав свою історію з 1915 року. Окрім великих виробничих
перемог, якісного верстатобудування і випуску різноманітної продукції
для потреб споживачів, була на заводі ще одна, дуже цікава сторінка
культурного життя.
Заводське життя вирувало тут не тільки в цехах, на робочих місцях, при
виконанні відповідальних, планових завдань. Після роботи люди вміли
гарно і змістовно відпочивати, у колі друзів-однодумців. Окремою,
яскравою сторінкою життя заводу, звичайно ж була художня
самодіяльність. Заснований у 1935 році заводський драматичний колектив
об’єднав талановитих людей різного віку, різних робітничих
спеціальностей, і вже за кілька років, під керівництвом художнього
керівника Камарди Михайла Кириловича, став високопрофесійним. На
сцені заводського клубу були представлені глядачам постановки
драматурга Л.Синельникова, відмого місцевого письменника Петра
Лубенського, а народна артистка Наталя Ужвій надіслала вітального
листа драмгуртківцям, високо оцінивши їхню творчість. В повоєнному
1948 році драмгуртківці вже плідно працювали для глядачів. На вистави
збиралися не лише заводчани, а й лубенці та жителі ближніх сіл.

Ось що писала газета «Червона Лубенщина» від 2 грудня 1955 року у
рубриці «Театр»: - «Після значної перерви драматичний гурток клубу
заводу «Комунар» знову поновив свою роботу, показавши глядачам п’єсу
А.Кузьмичова «Повернення». Не випадково обрав драматичний колектив цю
п’єсу для постанови. В ній розкриті благородні образи радянських
людей, їх висока моральна чистота, показано їх ставлення до сім,ї,
дружби, кохання. Глядачі тепло сприймали виставу і гру акторів:
Достяна, Глушка, Ілющенко, Романченко, Дякова, Абрамової.»

Попереду у драмгуртківців було ще дуже багато творчих перемог.

Театральні афіші, що на світлинах, лише підтвердження того,
наскільки активно і творчо розвивалася художня самодіяльність на
заводі. Працівники майже всіх робітничих спеціальностей вміли не
тільки самовіддано виконувати плани, але і майстерно грати на сцені.
Ще в далекому 1936 році на заводі був організований духовий
оркестр. Колектив очолював Клименко Є.С. Комунарівський оркестр
щонеділі збирав у міському парку відпочинку багато молоді і людей
різного віку. Під мелодії оркестру танцювали всі бажаючі.

Лихоліття війни порушило всі мирні традиції.

Та нове покоління стало славним продовжувачем мрій і бажань своїх
батьків. Вже новий заводський духовий оркестр під керівництвом
талановитого музиканта Кесарія Чуватіна став окрасою і гордістю не
тільки заводу, а й усього міста Лубни.